Злочин та непокарання: чого чекати від Стамбульських угод?
У п’ятницю, 22 липня, Україна підписала з Туреччиною та ООН Стамбульські угоди, які передбачають безпечний експорт зерна з українських портів. Росія підписала аналогічну угоду з ООН та Туреччиною (і вже порушила її).
Сторони, які підписали угоди, беруть на себе відповідальність за безпеку руху суден із зерном із українських портів. Серед відповідальних – ООН, Україна, Туреччина та рф.
Росія вже неодноразово продемонструвала своє ставлення до будь-яких домовленостей. Туреччина, у свою чергу, намагається «балансувати» між Україною та рф. З останньою Туреччина веде активну морську торгівлю, незважаючи на попередження про те, що росіяни крадуть ці вантажі на окупованих територіях України. Враховуючи двоїстість позиції двох учасників договору, багато українських експертів портової галузі не довіряють Стамбульським угодам.
Україна погодилася підписати документ через неможливість категорично відмовити ООН – так вважає керівник Інституту Чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко. Відмовившись від угоди, Україна отримала б звинувачення у провокуванні голоду з боку міжнародної спільноти, багато в чому завдяки роспропаганді, яка все ще здатна затьмарити найсвітліші уми західних політиків і дипломатів.
У чому суть Стамбульських угод?
Документ опублікував у Facebook заступник керівника Офісу Президента, Надзвичайний та Повноважний Посол України у Туреччині Андрій Сибіга.
- «Зради» в тексті документа немає, вважає Клименко. Фактично, ООН і Туреччина поклали на себе обов’язки шипменеджерів, організаторів процесу, які безпосередньо турбуватимуться і пошуком суден, і можливостями їх страхування. І те, й інше — масштабні проблеми, вирішувати які буде складно і довго.
2. «Зернового перемир’я» на фронті немає. Рф взяла на себе зобов’язання не стріляти по портах Одеси, Чорноморська і Південного, а також по судах, що прямують до портів чи з них. Спойлер: росія вже порушила це зобов’язання, але про це USM розповість пізніше.
3. В українських портах та територіальних водах (12 морських миль від берега, або 22,224 км) не буде іноземних військових. Безпека українського узбережжя щонайменше на відстані 150 км забезпечують берегові ракетні комплекси «Нептун» та Harpoon. Впевненість у безпеці додає і факт звільнення острова Зміїний від російських окупантів, зазначає Андрій Клименко.
4. Також не буде розмінування узбережжя. Для проходу суден визначать безпечні фарватери.
5. Договір діє протягом 120 днів. Термін обраний з урахуванням того, що, до вторгнення рф, Україна відправляла через порти близько 5 млн тонн зерна на місяць. Наразі в портах заблоковано 20 млн тонн зерна. Таким чином, якщо за допомогою угод Україна зможе експортувати колишній обсяг зернових, зерносховища в портах вдасться звільнити протягом 4 місяців.
6. Санкції з експорту продовольства не просто не зняли з Москви — їх і не було, як з боку ЄС, так і з боку США. Інша справа — те, що компанії добровільно відмовляються працювати в рф, не бажаючи пов’язувати себе з державою-терористом, або побоюючись санкцій через банківські операції з росією. Щодо російських міндобрив — проти них діяли не санкції, а американські антидемпінгові мита.
Факт того, що Кремль погодився на Стамбульські домовленості, вже є маленькою «перемогою». Навряд чи росія пішла б на подібні дипломатичні рішення, якби на 100% була впевнена у власній могутності та непереможності. І це вчергове доводить, що на росіян впливають не нескінченні переговори, а новини про поставки в Україну серйозного озброєння. Але не виключено, що рф розглядає Стамбульські угоди як відправний пункт для пом’якшення санкцій.
Хто піде на «Стамбульські ризики»?
Експорт — це ланцюжок, що складається з багатьох учасників бізнесу, зокрема іноземних. Відповідно, для багатьох із них забезпечення діяльності в Чорному морі є додатковими ризиками, які мають свою ціну. Страховики та власники судна, безумовно, враховуватимуть можливі провокації з боку держави-терориста та наявність мін у морі, і це також закладатимуть у вартість логістики, зазначають аналітики BARVA Invest.
Вище USM писав, що судна з українським зерном проходитимуть за певними безпечними фарватерами. Однак поки невідомо, чи ці проходи розраховані на судна типу Panamax (основний тип торгових суден для насипних зернових та олійних вантажів).
Незрозуміло, наскільки інші сторони Угоди готові гарантувати безпеку для судна. Раніше росія заявляла, що участі Туреччини в договорі – досить, незважаючи на те, що Великобританія неодноразово пропонувала допомогу в розмінуванні.
Проте, за оптимістичного сценарію, Угода принесе фермерам та іншим учасникам ринку здешевлення логістики та можливість експортувати великі обсяги зерна без простою та транзиту через ЄС. Також у BARVA Invest впевнені, що згодом ціна, яку бачить виробник, має помітно зрости на базисі EXW.
Повернемося до реальності: Росія — терорист
Побоювання підтвердились. 23 липня, наступного дня після підписання Стамбульських угод, росіяни атакували Одеський порт чотирма ракетами. Дві з них пошкодили інфраструктуру порту. Як сторони угоди відреагували на інцидент?
Туреччина. У день ракетного удару по Одесі міністр оборони Туреччини Хулусі Акар повідомив, що розмовляв із російською стороною. Там йому заявили, що нібито не причетні до ракетного удару та «досліджують питання».
Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган також висловився про атаку на Одеський порт.
«Ми бачимо, наскільки делікатним все ще є процес у зв’язку з атакою на порт Одеси у суботу. Ми не хотіли, щоб це сталося, але це сталося. Очікуємо, що кожен виконуватиме свою частину угоди. Її провал обернеться проти нас усіх», – заявив Ердоган.
Кого президент Туреччини закликав до домовленості, якщо порт атакували росіяни? Небажання вказувати пальцем на конкретного винуватця та вимовляти його ім’я – яскрава демонстрація дипломатичного «балансування» Туреччини.
Росія. Спочатку політики рф «переводили стрілки» на Україну, спростовуючи свою причетність до ракетного удару. Але потім тамтешні «дипломати» вирішили, що акт тероризму можна і не приховувати, адже за цим буде максимум «високе занепокоєння» з боку ООН.
24 липня офіційний представник МЗС рф Марія Захарова написала в Telegram-каналі: «Ракети «Калібр» знищили об’єкт військової інфраструктури одеського порту, високоточним ударом відправивши український військовий катер за улюбленою київським режимом адресою». Чи пише Захарова в соцмережі самостійно, чи це роблять за неї, — рівень «дипломатичної» комунікації в рф продемонстрували.
У той же день про ракетну атаку по Одеському порту відзвітувало й саме МЗС росії: «У морському порту міста Одеса на території судноремонтного заводу високоточними ракетами великої дальності морського базування знищено український військовий корабель, що знаходився в доку, і склад поставлених США київському режиму протикорабельних ракет Harpoon». Пізніше цю фантазію російських політиків спростувала британська розвідка.
У конкурсі виправдань переміг прес-секретар президента рф Дмитро Пєсков. Він заявив, що ракетний удар рф по Одеському порту не повинен вплинути на процес відвантаження зерна, і взагалі був направлений на «військову інфраструктуру» (чия відсутність у порту доведена, нагадаємо).
ООН дотримується подібної позиції. Один із вищих чиновників ООН заявив, що росія своїм ударом по Одеському порту «можливо, технічно не порушила» підписані в Стамбулі домовленості. Слова чиновника навели The New York Times, не називаючи імені та посади спікера.
Чиновник зазначив, що Москва не зобов’язалася утримуватись від ударів по тих частинах українських портів, які безпосередньо не задіяні для експорту зерна. Виходить, якщо десь поблизу і була військова ціль, росія могла скористатися цією лазівкою у документі.
В опублікованому тексті українського екземпляра угоди сторони обіцяють, що жодним чином не нападатимуть на торгові та інші цивільні судна, а також потужності портів, задіяні в реалізації домовленостей, повідомляє «Європейська правда». Проте нагадаємо, що російські ракети пошкодили інфраструктуру порту та впали поблизу зернового сховища.
Враховуючи те, що атака по «військовому кораблю» виявилася черговою брехнею рф, швидше за все, це було випадковістю, а не «високоточним ударом», якими країна-агресор явно не славиться. Такі атаки лише підтверджують, що росія — мавпа-терорист із гранатою. Проте, навіть справжні удари росіян по військовій інфраструктурі іншої незалежної країни неможливо виправдати.
Удар по Одеському порту став не лише демонстрацією ставлення Кремля до міжнародних домовленостей. Російська атака стала «лакмусовим папірцем» відношення інших сторін договору до невиконання зобов’язань. І Туреччина, і ООН обмежилися «занепокоєнням», «збентеженістю» та іншим набором симптомів для кабінету психіатра. Поки що очевидно, що, якщо росія продовжить атакувати українські порти, задіяні в експорті зерна за Угодами, Україна отримає у відповідь лише чергову порцію співчуття.
Ольга Горбенко.
