Вибух в порту Бейрута: рік потому
Сьогодні, 4 серпня, в Лівані – траур з нагоди річниці вибуху в порту Бейрута, столиці Лівану. Подія стала трагедією для цілої країни.
USM зібрав інформацію про те, як вплинула катастрофа на життя людей і на роботу порту, чи покарано винних і що відбувається з портом зараз.
Що сталося: хронологія
4 серпня 2020 року в порту Бейрута прогриміли два вибухи з різницею в 33 секунди. Під час другого, більш потужного, на складі вибухнули 2750 тонн аміачної селітри – її конфіскували з судна Rhosus у 2013 році, і з того часу небезпечний вантаж зберігався в портовій зоні. Джерело загоряння так і не з’ясували, передбачається, що воно сталося під час зварювальних робіт поблизу складу.
Другий вибух підняв у повітря грибоподібну хмару пилу та оранжевого диму, і спровокував сейсмічну хвилю магнітудою 3,3. Потужність цього вибуху оцінюють у 2,2 кілотонни в тротиловому еквіваленті – його було чутно навіть на Кіпрі, в 240 км від місця події. За іншими даними, потужність вибуху склала близько 1/10 частини потужності вибуху атомної бомби, скинутої на Хіросіму (13-18 кілотонн у тротиловому еквіваленті). Через вибух на місці сховища на причалі утворився заповнений водою кратер діаметром близько 70 метрів, який можна побачити навіть зі супутника.
Прем’єр-міністр Лівану Хасан Діаб оголосив наступний день, 5 серпня, загальнонаціональним днем жалоби.
5 серпня: під домашній арешт помістили посадових осіб порту, які відповідали за зберігання або охорону вибухонебезпечної аміачної селітри на складі в порту. Також уряд Лівану визнав Бейрут зоною стихійного лиха: в місті ввели надзвичайний стан.
Туреччина оголосила, що відправить до Бейрута медичну та гуманітарну допомогу, команду з 20 лікарів, а також близько 400 тонн пшениці. Всесвітня організація охорони здоров’я направила першу партію гуманітарної допомоги Лівану з регіонального складу в Дубаї. Іранське суспільство Червоного Півмісяця відправило в Бейрут 95 тонн продовольства та медикаментів.
6 серпня: на Кіпрі допитали власника судна.
7 серпня: президент Лівану Мішель Аун озвучив 3 можливі версії вибуху: недбалість, нещасний випадок і зовнішнє втручання. Того ж дня до розслідування підключили фахівців Інтерполу.
8 серпня: акція «Судний день» в Бейруті, на яку вийшли тисячі протестувальників із вимогою розслідувати причину вибуху та залучити всіх причетних до відповідальності.
10 серпня: уряд Лівану в повному складі на чолі з прем’єр-міністром Хасаном Діабом подав у відставку.
12 січня 2021 року: Інтерпол видав ордер на арешт власника і капітана судна Rhosus.
Наслідки вибуху
Вибух у порту Бейрута зруйнував і пошкодив будівлі по всьому місту. Майже 200 людей загинули, 6 тисяч – отримали поранення, ще 300 тисяч – залишилися без житла. Деяких жертв через силу вибуху викинуло в море. Серед загиблих – лідер ліванської християнської партії «Катаїб» Назар Наджарьян і дружина посла Нідерландів.
Незабаром після вибуху в порту, для USM ситуацію прокоментував один з місцевих жителів Бейрута, який живе неподалік від місця вибуху. Він побажав залишитися анонімним.
«Вибух застав мене вдома, в ліжку. Перед тим, як сама ударна хвиля дійшла до будинку, його трясло і здавалося, нібито це сильний землетрус. Слідом ми відчули вибух (хвилю від вибуху) прямо під нашими квартирами – у нас почалася сильна паніка. Наше майно не постраждало, але члени нашої родини, що знаходилися в цей момент в лікарні, отримали поранення.
Бейрут зараз у повному хаосі, госпіталі зруйновані ударною хвилею. Це все приносить спогади про громадянську війну (Громадянська війна в Лівані 1975-1990 рр., – USM). Ми очікуємо на допомогу від інших країн, з урахуванням нашої нинішньої економічної кризи, а також відставки корумпованого уряду.
Мій офіс, що знаходиться недалеко від місця вибуху, зруйнований, але, на щастя, в той момент мене там не було. Відео додається», – розповів очевидець.
8 серпня, за чотири дні після вибуху, на вулиці Бейрута на акцію «Судний день» вийшли люди, які вимагали знайти і покарати винних у вибуху. Протестуючі навіть штурмували чотири міністерства: міністерство закордонних справ, а також міністерства економіки, енергетики і навколишнього середовища. До міста стягнули армійські підрозділи, поліція застосувала до мітингуючих сльозоточивий газ. У зіткненнях постраждали близько 200 осіб, один зі спецназівців був убитий. Два дні потому уряд Лівану в повному складі пішов у відставку.
Спочатку влада оцінила збитки від вибуху в $3-5 млрд, але пізніше ця сума зросла до $15 млрд. Це рахунок, який Ліван не може оплатити після того, як уже оголосив дефолт по величезному боргу, що перевищує 150% продуктивності економіки, і через те, що переговори про пільги МВФ зайшли в глухий кут.
Вибух у порту Бейрута припав на період економічної та політичної кризи в Лівані, спричинений надзвичайною ситуацією через пандемію COVID-19. Також у зв’язку з катастрофою відклали з 7 на 18 серпня оголошення рішення спеціального міжнародного трибуналу ООН з розслідування вбивства екс-прем’єр-міністра Лівану Рафіка Харірі.
Через вибух був виведений з ладу сам порт, через який проходять 60% ліванського імпорту (80% – продовольчого). Також був знищений національний запас зерна, що зберігалося в порту.
Ударна хвиля повністю зруйнувала 3 лікарні (ще 2 – пошкоджені), великий склад медикаментів і зерновий елеватор. Також постраждали будівлі в радіусі 10 км від місця вибуху. Серед них – музеї та галереї Бейрута: зокрема, Marfa і Galerie Tanit були повністю зруйновані, а нещодавно відреставрований Музей сучасного мистецтва Сурсок отримав серйозні пошкодження. Пошкодження виявлені й біля будівель посольств Аргентини, Австралії, Фінляндії і Кіпру, розбиті вікна в посольствах Південної Кореї, Казахстану, Російської Федерації, Вірменії, Румунії та Туреччини. Редакція ліванської газети «The Daily Star» була зруйнована через вибиті вікна, обвалені частини даху та пошкоджені меблі.
Також постраждало круїзне судно Orient Queen компанії Abou Merhi Cruises, пришвартоване неподалік від місця події: загинули двоє членів екіпажу, ще кілька людей на борту були поранені. За ніч судно перекинулося.
Був пошкоджений і один з кораблів Тимчасових сил ООН в Лівані, кілька миротворців були поранені.
Через велику кількість постраждалих в Бейруті не вистачало лікарів, лікарні були переповнені. Усі машини швидкої допомоги з Північного Лівану, Бекаа та Південного Лівану відправлялися до Бейрута, щоб допомогти пацієнтам.
Крім Ірану та Туреччини, Великобританія також направила до Лівану медичну та гуманітарну допомогу на суму до 5 млн фунтів стерлінгів.
Франція, Йорданія, Чехія, Греція, Данія та Італія направили до Лівану допомогу для постраждалих і розбору завалів. Канада оголосила, що надасть гуманітарну допомогу в розмірі 5 млн канадських доларів (близько 3,7 млн доларів США), США надали фінансову допомогу на суму $ 18 млн.
А хто винен?
Reuters провели власне розслідування та поспілкувалися з кількома джерелами, що мають відношення до порту Бейрута. За їх словами, питання про безпечне зберігання вибухонебезпечної аміачної селітри стояло перед кількома комітетами й суддями, але «нічого не було зроблено» для того, щоб утилізувати вантаж або розпорядитися вивезти його до більш безпечного місця.
Один з інформаторів розповів: група, яка оглядала вантаж за півроку до вибуху, попередила чиновників, що селітра може «підірвати весь Бейрут», якщо її негайно не приберуть з порту.
Також голова порту Бейрута і голова митниці заявляли, що направили до судових органів кілька листів із проханням видалити небезпечний вантаж зі складу, але жодних дій влади за цим не послідувало.
Голова порту Бейрута Хасан Корайтем повідомив, що селітру помістили на склад за розпорядженням суду, і додав: суд знав, що вантаж небезпечний, але не думав, що «до такої міри».
Reuters дослідили два документи, які показали, що в 2016 та 2017 рр. ліванська митниця дійсно зверталася до судових органів із проханням сприяти реекспорту небезпечного вантажу або схвалити його продаж, аби гарантувати безпеку порту. Також у документах цитуються аналогічні запити, надіслані в 2014 і 2015 рр.
Колишній прем’єр-міністр Бейрута Саад аль-Харірі закликав до іноземної участі в розслідуванні вибуху.
Морські юристи Shiparrestated у звіті за 2015 рік повідомили, що селітру вивантажили з судна Rhosus під прапором Молдови, яке пришвартувалося в Бейруті в вересні 2013 року.
З офіційною версією влади згодні не всі. Наприклад, колишній співробітник ЦРУ з великим досвідом роботи на Близькому Сході Роберт Баєр вважає, що склад міг бути схованкою з боєприпасами або ракетним паливом. Він заявив: «Це явно була військова вибухівка. Це не було добриво на кшталт нітрату амонію. Я абсолютно в цьому впевнений. Ви подивіться на цю помаранчеву кулю».
Колишній слідчий з вибухових речовин Тоні Мей також зазначив, що зазвичай після вибуху нітрату амонію з’являється жовта хмара, в Бейруті ж вона була червоною.
Звіт Федерального бюро розслідувань
ФБР за запитом Лівану провело розслідування вибуху в порту Бейрута і з’ясувало, що кількість аміачної селітри, яка вибухнула, складала ⅕ частину партії, вивантаженої у 2013 році. Це посилило підозри щодо того, що велика частина вантажу зникла. Згідно зі звітом відомства від 7 жовтня 2020 року, в день трагедії в порту вибухнули близько 552 тонн аміачної селітри.
У звіті ФБР не наводяться будь-які пояснення щодо того, як виникла невідповідність або куди могла бути відправлена інша частина вантажу.
Багато офіційних осіб Лівану в приватному порядку заявляли, що, на їхню думку, велика частина вантажу була вкрадена. Ще одна теорія влади свідчить, що вибухнула нібито тільки частина вантажу, а решту селітри віднесло в море.
Судно Rhosus
Судно під прапором Молдови вийшло з порту Батумі (Грузія) у напрямку до порту Мозамбік. Rhosus перевозило 2750 тонн аміачної селітри для продажу Fábrica de Explosivos Moçambique (завод вибухових речовин в Мозамбіку).
До Бейрута судно зайшло 21 листопада 2013 року через проблеми з двигуном. Портовий контроль оглянув Rhosus і визнав його непридатним для подальшого плавання. На борту судна перебували 8 українців і один моряк з РФ. Завдяки українському консулу 5 українців вдалося репатріювати. Інші моряки повинні були залишатися на судні для його охорони.
За словами капітана Rhosus Бориса Прокошева, Rhosus заходило до порту для навантаження додаткового вантажу, але його не випустили в подальше плавання через неоплачені судновласником борги за послуги порту.
Як заявляв прем’єр-міністр Молдови Іон Кіку, з 23 лютого 2012 по 23 лютого 2014 рр. судно було зареєстровано в Молдові, судновласником була компанія, зареєстрована в Панамі, а в бербоут-чартер його взяла компанія, яка рахувалася на Маршаллових островах. Пізніше судновласник збанкрутував, а у решти членів екіпажу на судні закінчилися запаси провізії. Моряки навіть не могли зійти на берег через імміграційні обмеження. У вересні 2014 року моряків вдалося репатріювати – адвокати наполягали на цьому через небезпеку, яку представляє вантаж.
Спочатку передбачалося, що судновласником Rhosus є громадянин РФ Ігор Гречушкін. Однак з матеріалів справи, яку розглядав окружний суд Лімассола в квітні 2012 року, стало відомо, що реальним власником судна був кіпрський підприємець Хараламбос Манолі. На Кіпрі він більше відомий як колишній президент футбольного клубу «Анортосіс».
За даними розслідування «The New York Times», є свідчення того, що порожнє судно Rhosus затонуло в порту Бейрута ще в лютому 2018 року. Про затоплення також повідомляв представник благодійної організації «Фонд допомоги морякам “Ассоль”».
Як влада Лівану відновлюює порт?
У грудні 2020 року експерти з Євросоюзу, Світового банку та ООН розробили спільний план з відновлення Бейрута після вибуху.
Програма реконструкції розрахована на 18 місяців і передбачає фінансування в розмірі $2,5 млрд на відновлювальні роботи, а також підтримку постраждалого населення.
Міжнародні організації висловили готовність спонсорувати відновну програму, якщо найближчим часом в Лівані сформують уряд, що заслуговує на довіру.
Європейський Союз, ООН і Світовий банк вказують на необхідність розслідування обставин вибуху, а також виступають за проведення аудиту банківських установ, встановлення контролю за рухом капіталів та інші необхідні заходи щодо стабілізації фінансової ситуації в Лівані.
У вересні 2020 року судноплавна компанія та провідний оператор в порту Бейрута CMA CGM вперше представила владі Лівану план відновлення порту. План передбачав реконструкцію пошкоджених доків і складів. Також компанія планувала розширення порту і його цифровізацию. За попередніми оцінками, реконструкція обійдеться CMA CGM у $400-600 млн.
У квітні 2021 року німецький консорціум, до складу якого входять Hamburg Port Consulting та ріелторська компанія Colliers International, представив багатомільярдний план з відновлення порту Бейрута. Компанії запропонували $7,2 млрд і закликали перенести порт подалі від центру міста. Того ж місяця генеральний директор Merit Invest SAL (CMA CGM Group) нагадав, що пропозиція CMA CGM залишається в силі.
Він поділився, що німецька ініціатива більшою мірою орієнтована на довгостроковий розвиток нерухомості, але CMA CGM буде готова моментально внести свій вклад в портову частину цього проекту, якщо компанію запросять до реконструкції.
Порт Бейрута – головний порт Лівану, і до трагедії був одним з найбільших і завантажених портів на сході Середземномор’я. Після вибуху, не дивлячись на масштабні пошкодження та перенаправлення вантажів до менших портів, таких як Тріполі й Тир, порт Бейрута поступово відновлює свою діяльність.
Останні статистичні дані про діяльність в порту Бейрута демонструють щорічне падіння доходів порту на 4,63% до $7,66 млн станом на травень 2021 року, в порівнянні з $8,03 млн торік.
Але на початку вересня на Близькому Сході відкриється новий порт Хайфи з новітніми портовими технологіями, що може драматично вплинути на діяльність порту Бейрута, враховуючи й те, що серйозних дій з відновлення порту все ще не здійснювали.
Рік після катастрофи
У понеділок, 2 серпня 2021 року, прем’єр-міністр Лівану Наджиб Мікаті оголосив, що йому так і не вдалося сформувати новий уряд до першої річниці трагедії. На прес-конференції він повідомив, що зустріч із президентом Мішелем Ауном, в ході якої повинен бути схвалений новий склад уряду, завершилася безрезультатно.
За словами прем’єр-міністра, процес формування кабінету в останні дні сповільнився у зв’язку з підготовкою до міжнародної конференції на підтримку Лівану, яка пройде 4 серпня під егідою Франції та ООН.
26 липня президент Аун призначив депутата з північного ліванського міста Тріполі Наджиба Мікаті прем’єр-міністром і доручив йому сформувати новий уряд республіки.
Перед Мікаті стоїть завдання – створити Кабінет міністрів, який буде правити країною до парламентських виборів у 2022 році.
«Я прагнув того, щоб в країні з’явився уряд до цієї трагічної дати, яка зачіпає прямо або побічно кожну ліванську сім’ю, – вказав прем’єр. – Держава не може жити без уряду нескінченно, тим більше – в такій важкій ситуації, в якій знаходиться Ліван».
Вибух в порту Бейрута став національною катастрофою і по-справжньому чорним днем в історії Лівану. З цього моменту відчули себе в небезпеці не тільки ліванці, а й жителі портових міст інших країн. Багато одеситів почали висловлювати свої побоювання з приводу хімікатів, що містяться на Одеському припортовому заводі.
Світ важко переживає кожну подібну трагедію. На жаль, саме масштабні катастрофи з сотнями загиблих і тисячами поранених здатні привернути увагу держави та світу до серйозних порушень безпеки, економічних проблем, недбалості чиновників. До цього доля людей немов нікому не цікава.
Автори: Ольга Горбенко, Євген Бєлий
You may also like
