Війна з Україною: як Путін зронив російську економіку
Українці ніколи не забудуть ранок 24 лютого. РФ розпочала війну проти України. Проте російська влада того дня навряд чи усвідомлювала наслідки для власної країни. Справжній війні бути в Росії пізніше, і на житті росіян вона позначиться значно болючіше.
Росія вже «обігнала» Іран, Сирію та Північну Корею, та стала найбільш підсанкціонною країною у світі. Світова спільнота застосувала до РФ вже понад 5530 санкцій, тоді як до Ірану — 3616.
Російський бізнес розгублений: влада країни тягне його за собою на дно. Ефект санкцій проти РФ від західних партнерів дає про себе знати вже сьогодні. Національна валюта РФ демонструє падіння щодня, черги перед банками — дедалі довше, світ закриває будь-яке транспортне сполучення з агресором. У бізнес-колах сьогодні продовження співпраці з РФ де-факто сприймається як схвалення воєнної агресії проти України.
Швидкість відновлення України залежить від нас самих. А ось швидкість падіння російської економіки зростає, завдяки реакції всього цивілізованого світу.
USM розповідає, які економічні наслідки може зазнати логістична галузь України, і які нищівні удари зазнає економіка Росії.
Так, міністр інфраструктури України у 2016-2019 рр. Володимир Омелян упевнений, що Україна цілком впорається з відмовою від імпорту нафтопродуктів із РФ та Білорусі.
«Імпорт нафтопродуктів із Білорусі та Росії — це близько половини бензинів та дві третини дизеля. Питання щодо заміни імпорту нафтопродуктів потрібно просто відпрацювати українським нафтотрейдерам. Вони в достатніх обсягах «ганяють» нафтопродукти для потреб та оборони, для приватного та комерційного секторів з будь-якої точки світу. Це не складає жодних труднощів», — розповів USM екс-міністр.
А ось у самій РФ, на думку Омеляна, ситуація з нафтопродуктами передбачається значно гірша. Майбутні проблеми зумовлені, насамперед, токсичністю самої Росії. Компанії у всіх сферах (зокрема, логістики) не хочуть брати на себе ризики щодо контактів чи бізнесу з цією країною, бо це може надто дорого коштувати.
Крім того, вихід з РФ найбільших світових контейнерних ліній (CMA CGM, Maersk, MSC) вплине не лише на вантажоперевезення у контейнерах. Ці компанії володіли також рядом терміналів та портових комплексів, у Росії або за її межами разом із росіянами. Це означає, що під ударом перебувають мінімум 80% експортно-імпортних операцій РФ.
Російська нафта зараз не користується попитом, навіть з історичним дисконтом $20 за барель. У точках, звідки ця нафта зазвичай вирушає на експорт, починається накопичення вантажу, а куди його подіти далі — невідомо.
Сам по собі торговий флот РФ невеликий, тож відмова більшості компаній перевозити будь-яку російську продукцію фактично блокує порти країни та її економіку.
Позиції арабських компаній щодо виходу з російського ринку поки що не зрозумілі. Арабські країни досить стримано чи нейтрально ставляться до війни РФ проти України.
Якщо всі ключові компанії вийдуть, у Росії залишиться лише Китай — і почнуться великі проблеми. Китай вже користується ситуацією, імпортуючи велику кількість російського газу за ціною, яка в рази менша за його вартість на європейському ринку, де торгує «Газпром». Тому Росія входитиме у дедалі більшу залежність від Китаю.
Тут, пояснює Омелян, можна провести паралель з Іраном, який колись відправляв великі постачання своїх нафтопродуктів через Азербайджан та інші країни Сходу, використовуючи «липові» документи. Це було необхідно, щоб Іран, незважаючи на величезні дисконти, отримував хоч якийсь прибуток; але існував ризик того, що схему могли розкрити у США чи Європі, і тоді проблеми були б у всіх учасників.
Тим самим шляхом зараз намагатиметься йти Росія, але з Китаєм ситуація неоднозначна. Якщо проаналізувати офіційні заяви Пекіна протягом останніх днів, то його політична позиція звучить уже 50/50. Висвітлення війни в китайських новинах вже не має колишнього проросійського характеру, а навпаки, демонструє звірства російських військ, бомбардування цивільного населення та фактичне засудження цих дій.
Перспектив у Росії Омелян поки що не бачить, особливо на тлі її нинішніх кредитних рейтингів. Економіка країни перебуває у переддефолтному стані, і може згодом перетекти у дефолтний.
USM поцікавився у екс-міністра про долю Білорусі – союзниці РФ у її військовій агресії. Колись країна озвучувала плани збудувати порт у Санкт-Петербурзі. Але чи «вигорить» цей проект з огляду на перспективи ізоляції РФ у світовій економіці?
«Білорусь, в принципі, не може нічого збудувати: гроші в них уже скінчилися. Вони займаються такими дивними речами, користуючись тим, що західні країни приділяли їм менше уваги. Однак якщо Лукашенко вступить у війну офіційно, то увага заходу Білорусі буде забезпечена максимальна, — коментує Омелян. — У них, наприклад, минулого року було смішно спостерігати, як продаж мотоциклів Harley-Davidson виріс на 1800%, або різке зростання імпорту креветок, які потім продаються в Росії, та багато інших речей. Тобто фактично Білорусь служить нелегальним торговим посередником для РФ. Але це — доки аналогічні, дзеркальні санкції не застосують до Білорусі».
Крім того, днями ЄС запровадив суттєве обмеження (практично до ембарго) імпорту калійних добрив із Білорусі. Після припинення експорту нафти з Білорусі (де російська «Нафтосервіс» переробляє продукти) це фактично кінець економіці Лукашенка. У нього не залишиться надходжень як із України (за рахунок експорту нафтопродуктів), так і з ЄС (за рахунок калійних добрив).
Постраждає і російський бізнес в Україні. Нагадаємо, Верховна Рада нещодавно ухвалила рішення про націоналізацію в Україні всіх активів, пов’язаних із Росією — документ має підписати президент.
Так, під конфіскацію підпадає, серед інших, Миколаївський глиноземний завод, який належить компанії «Русал», а отже, і російському мільярдеру Олегу Дерипасці. З початку війни у загальній структурі власності Дерипаска втратив близько 30-50%, в основному саме через це підприємство.
«Я думаю, що росіяни втратить всі свої доходи також і від кремнію, титану, кварцитів та багатьох інших ресурсів, які вони отримували з України та формували максимальну маржинальність уже десь на офшорах чи Швейцарії. Тобто це кіно теж буде зупинено», — вважає політик.
А доля української логістики, особливо морських портів, повністю, за словами Омеляна, залежить від результату цієї війни: «Якщо перемога завершується колапсом Кремля та розпадом Росії на кілька держав, то можна говорити, що протягом року українські порти виходять на подвоєні довоєнні показники вантажообігу, які потім зростатимуть приблизно на 20% на рік. Якщо ж Росію просто виженуть з України, вона залишиться на кордоні і час від часу бігатиме з ракетами чи арміями — нічого хорошого з цього не вийде».
Вже зараз помітні катастрофічні наслідки від того, що торгові судна перебувають у зоні військових дій. Війська РФ вже кілька разів підбили іноземні судна, серед яких — естонський суховантаж Helt, що в решті затонув.
«Коли у тебе є неадекватний сусід, то завжди буде страховий ризик. Компанії не бажають витрачати час або гроші на страховку, коли можна стабільно працювати в іншій акваторії та заробляти той самий відсоток. Тому тут все залежить від того, якою буде наша перемога.
Загальна токсичність Росії знищує її економіку, що позначиться на логістиці. Фактично, РФ перетвориться на Північну Корею, з мінімумом контактів із зовнішнім світом та економікою закритого типу. Колись подібне будував СРСР, але там хоч би були можливості. Зараз вони просто переходять на щі, горілку і лапті. Навіть їхній хвалений ВАЗ не врятує, адже через обмеження на імпорт запчастин та деталей вони зачепили власне виробництво», — резюмував Володимир Омелян.
Керівник Stark Shipping Костянтин Ромашко вважає, що для української портової та річкової логістики залишилося не так багато варіантів, за яких можна було б відновити довоєнні показники вантажоперевезень, навіть якщо незабаром РФ припинить військову агресію.
На Україну чекає посередній, на думку спікера, врожай: сіяти без кредитування і добрив, коли всюди міни і снаряди, що не розірвалися, — неможливо. Нескоро відновиться і напрямок перевезень імпортних автомобілів у контейнерах або ро-ро. Єдиною надією залишається вступ України до Євросоюзу.
ЄС за підтримки США допоможе відновити зруйновану окупантом інфраструктуру, зокрема, використовуючи заморожені російські активи. Євросоюз виступить своєрідним гарантом того, що в Україні й надалі можна буде розвивати портові та логістичні проекти. Але особливо важливо, що вступ до ЄС дозволить Україні повернути більшу частину біженців, які за інших обставин, ймовірно, волітимуть залишатися в країнах Європи.
«Так, Євросоюз — не оборонний блок, і надалі нам потрібно буде сфокусуватися на розвитку нашого військово-промислового комплексу, ракетобудування та, особливо, військово-морського флоту, щоб уникнути блокади наших портів у майбутньому. Якщо ми й надалі хочемо мати морську торгівлю, наш військово-морський флот має бути в змозі цю торгівлю захистити і не допустити повторення ситуації, коли РФ повністю перекрила нам морське сполучення і зайнялася піратством у наших територіальних водах, обстрілюючи мирні торгові судна. Одним із варіантів швидкого поповнення нашого ВМФ є отримання частини репарацій, але не у вигляді грошей, а у вигляді кораблів ВМФ, за аналогією з тим, як СРСР отримував військові та торгові судна від Німеччини після закінчення Другої світової війни», — зазначає експерт.
Також Ромашко заявляє, що, за аналогією із наземними гуманітарними коридорами, необхідно вимагати та узгоджувати «морський гуманітарний коридор». Це необхідно, аби забезпечити можливість піти іноземним суднам, які застрягли в українських портах. Загалом зараз у небезпеці знаходяться іноземні екіпажі близько 40 суден.
У тому ж Миколаєві, де вже мали місце обстріл судів, назріває гуманітарна катастрофа — на борту багатьох із них закінчується провізія та питна вода, а через постійні обстріли та нестачу продуктів для міських жителів забезпечити постачання продовольства на судна практично нереально. Чому агресор тримає у заручниках іноземний морський флот в Україні – невідомо. Можливо, це одна з точок тиску супротивника у переговорах.
«На жаль, я не особливо оптимістичний щодо швидкого закінчення війни, оскільки для України немає інших варіантів, окрім як тримати оборону, вимотувати ворога та чекати, доки подіють санкції, багато з яких мають відстрочений ефект. Потрібно не менше місяця, щоб громадяни РФ на собі відчули повною мірою вплив санкцій. Думаю, що найближчі тижні є ключовими, щоб зрозуміти, на якій лінії ми фінально зможемо зупинити агресора. Це важливо для переговорів щодо закінчення військових дій», – вважає керівник Stark Shipping.
Єдиний шанс відновити вітчизняну портову галузь — це зберегти Україну цілісною та суверенною країною. Якщо військові дії закінчаться шляхом створення Півдні будь-яких «республік» чи включення південних областей до складу РФ, це призведе до цілковитого колапсу всієї портової галузі країни. І не варто мати ілюзій з приводу того, що сюди підуть російські вантажі: це не так. Росія давно забезпечила незалежність у цій сфері, і українські порти, як і Крим, будуть під санкціями. До того ж, вантажної бази південних областей буде недостатньо, щоб забезпечити хоч скільки-небудь завантаження.
«Тому допомагаємо армії та тримаємо кулаки за наших дипломатів, від яких залежить, яким буде майбутнє українських портів і чи воно буде взагалі», каже Костянтин Ромашко.
Ефект «доміно» та подальший сценарій
Економіку РФ руйнують не лише дії її влади та західні санкції. Європа показала, що готова відмовитися від взаємин із Росією у певних сферах, а далі бізнес по всьому світу «підхопив» тенденцію.
Навіть у державах, які промовчали на агресію РФ проти України, компанії можуть підтримати загальний «бойкот» через невпевненість у сумлінності такого партнера, як Росія. Та й багатьом підприємцям легше буде повністю відмовитися від роботи з Росією, аніж розбиратися в санкціях.
Компаніям, які ще не відмовилися від діяльності в РФ, доведеться ухвалити це рішення, бо інакше вони залишаться без партнерів та викличуть невдоволення населення, яке майже у всіх країнах світу гаряче підтримує Україну. Яскравим прикладом є Грузія, яка спочатку спробувала вибудувати нейтральну позицію з питання війни, але отримала у відповідь масові протести в країні. У результаті, АТ «Банк Грузії», один із найбільших комерційних банків Грузії, вимагає від нових клієнтів підписувати документ про те, що вони підтримують Україну та засуджують військову агресію Росії.
Куди «котиться» російська економіка, почали підозрювати й російські олігархи — майже за два тижні військової агресії РФ в Україні вони втратили вже мільярди доларів кожен. Вагіт Алекперов («Лукойл») втратив уже $10,5 млрд — понад половину його статків. Олексій Мордашов («Северсталь») втратив $5,6 млрд, Геннадій Тимченко («Volga Group») — $4,6 млрд. Деякі олігархи вже почали висловлюватися проти війни, оскільки вони відчувають не лише тиск війни на свої гаманці, а й скрегіт ґрат над власними головами – приватні літаки мільярдерів не випускають із Росії.
Незабаром тиск відчують і російські підприємства. РФ намагається просувати власне виробництво авіатехніки, ракет та легкових автомобілів. Але російські заводи не мають замкненого циклу виробництва: багато деталей підприємства імпортують з-за кордону.
Хвиля невдоволення на виробництвах уже почалася: 5 березня у Нижньокамську працівники нафтопереробного заводу «Гемонт» влаштували забастовку — їм виплатили зарплату за старим курсом, люди вимагають, щоб компенсували різницю. Порушення ланцюжка поставок завдасть заводам наступного удару: кількість продукції, що випускається, зменшиться в рази, за чим пройдуть масові скорочення співробітників. Можливо, ті почнуть страйкувати, але це лише посилить кризу на виробництвах.
Росія втратить і літаки. Російським авіакомпаніям з літаками, що перебувають у лізингу, рекомендують з 6 березня припинити рейси за кордон, а літаки повернути лізингодавцям. З 980 пасажирських бортів РФ орендує 515 літаків ринковою вартістю $10 млрд. З припиненням рейсів компанії сподіваються зберегти ці літаки. Тому «втекти» з країни багато хто теж не встигне.
Зрештою, наслідки амбіцій президента РФ торкнуться кожного громадянина країни. Банки, стрімінгові сервіси, бренди одягу та автомобілів, великі мережі закладів та інші приватники заявляють про припинення постачання або зовсім про вихід з російського ринку. Якщо бренди Cartier або Rolls-Royce більше стосуються сімей чиновників, аніж звичайних росіян, то вихід із РФ глобальних контейнерних перевізників має по-справжньому стривожити громадян. У контейнерах — побутова техніка, одяг та будь-які інші товари, без яких зараз неможливо уявити комфортне життя сучасної людини.
Фінансувати армію та оборонну промисловість РФ незабаром не зможе, оскільки буде змушена витрачати кошти на хоч якусь підтримку національної валюти та спроби відстрочити настання економічного колапсу по всій країні.
Як результат, на Росію рано чи пізно очікують масові скорочення, безробіття та голодні бунти. Видання, які могли розкрити росіянам очі на те, що відбувається, закриваються або терміново евакуюють своїх співробітників з території країни-агресора. Виною цьому є закон про кримінальне покарання за поширення «фейків» про військову агресію РФ в Україні. Людям не можна називати війну війною, а також дискредитувати військові сили країни. Тобто, коли росіяни почнуть дізнаватися правду про загиблих в Україні строковиків, говорити про це буде пізно. Настане повна ізоляція, люди не зможуть подивитися, як живуть за кордоном. Вся Росія остаточно замкнеться сама в собі і стане однією великою в’язницею, де, як то кажуть, «половина сидить, і половина охороняє».
Ольга Горбенко.
You may also like
