Термінал-привид: “Авентин”, котрого нема
Перевалочні комплекси з новими причалами, потужністю 3,75 млн. тонн вантажів на рік – такий проєкт було закладено у Плані розвитку порту Миколаєва у 2018 році. Підприємство під назвою «Авентин» обіцяло працювати з експортом зерна, шроту та олій, для чого разом із АМПУ планувало створити операційну акваторію площею 26,4 га.
Чи є “вільні” вантажопотоки?
За 2021 рік (показники 11 місяців) оператори Миколаївського морпорту опрацювали 2 млн. 453 тис. тонн зернових вантажів, з яких 2,3 млн. тонн пішли на експорт. Олійних вантажів обробили 11 млн 230 тис тонн, з них на експорт – 10,6 млн тонн.
Щоб показати тенденції обробки цих вантажів у порту Миколаєва, подивимось їх у динаміці за останні 5 років (2021 рік – показники за 11 місяців). Дані АМПУ, тис. тонн:
Зерно та масло у загальній структурі вантажообробки займає 43% та 9% відповідно. І весь цей обсяг розподілений серед 12 портових операторів, що працюють в акваторії Миколаєва. Левову частку вантажів, звичайно, ділять між собою COFCO і BUNGE, постійно нарощуючи потужності.
Зазначимо, що порти Миколаєва обробляють близько половини всього морського експорту олії України. Щодо зерна, то на Миколаїв припадає 25-30% експорту країни морськими шляхами.
Водночас автори проекту «Авентин» вважають, що 34% зернових вантажів «залишаються не обробленими». Про це йдеться у презентації майбутнього комплексу.
Давайте порахуємо разом. За даними Barva Invest, врожай зернових у 2020 році склав 81,1 млн. тонн. На експорт пішло 53,5 млн. тонн. У 2021 році (дані за 11 міс.) врожай перевищив 105 млн. тонн, з яких на експорт відправили 54,2 млн. тонн.
Інакше кажучи, «вільний» залишок зерна є. І, оскільки наша держава не бачить потреби у жорсткому квотуванні, цей залишок цілком можна розглядати як потенційний експортний вантаж. Інше питання – чому дельта така велика. Чи є в цьому залишку зерно, яке зацікавить покупця? USM раніше докладно пояснював, чому експорт українського зерна «застряг» на нинішньому рівні. Деталі можна знайти тут: Експорт зерна 2021/2022: хто і як визначає якість Тим не менш, ТОВ «Авентин» обіцяє перевалку зерна на рівні 2,25 млн тонн, шроту – 750 тис тонн, та олії – ще 750 тис тонн. Більше того, інвестор планує завести «свої» вантажі, і не конкуруватиме за вже існуючі вантажопотоки.
Проєкт комплексу: що обіцяли?
Спільними зусиллями ТОВ «Авентин» та АМПУ планували створення операційної акваторії та підхідного каналу до неї. Під операційну акваторію заклали 26,4 га, передбачалося також доведення глибин акваторії до 10,5 м.
В Плані розвитку порту Миколаєва (за 2018 рік) “Авентин” подавав наступні напрямки:
– будівництво причалу №1 для перевалки зерна та шроту: створення причальної лінії на 280 м, доведення глибин до 10,5 м;
– будівництво причалу №2 для перевалки рослинних олій: створення причальної лінії завдовжки 230 м, доведення глибин до 10,5 м;
– будівництво спеціалізованого морського перевалочного комплексу з експорту зерна №1 – збільшення потужностей перевалки на 2,25 млн. вантажів на рік;
– будівництво спеціалізованого перевалочного комплексу з експорту шроту – збільшення потужностей для перевалки вантажів на 750 тис. тонн на рік;
– будівництво спеціалізованого перевалочного комплексу з експорту олії – збільшення потужностей з вантажообробки на 750 тис тонн на рік.
Загалом проєкт комплексу з перевалки зерна виглядає наступним чином:
прийом зерна з автотранспорту 1000 тонн/год
прийом зерна залізничними вагонами 1000 тонн/год
зерносховище (невідомого типу та місткості)
відвантаження зерна на морське судно 24000 тонн/добу (35 тис тонн при осадці 10,5 м та 80 тис тонн на рейді Очаків). Стартову загальну потужність перевалки зернових заявляли на рівні 1,5 млн. тонн на рік.
Чи вдався запуск?
Ще у 2018 році проєкт обіцяли реалізувати за 18 місяців. Його вартість оцінювали в $58,2 млн із періодом окупності 7,5 років. У Плані розвитку порту «Авентин» значився як «середньостроковий» проєкт, тобто реалізований протягом 10 років.
Що ж маємо сьогодні?
Фактично, “Авентин” стартував з покупки землі під термінал, на цій стадії проєкт знаходиться і по сьогодні.
Відомо, що підприємство є власником двох ділянок під розміщення та експлуатацію будівель та будівель додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій. Йдеться про ділянки під кадастровими номерами 4810136300:07:001:0076 (2,2 га) та 4810136300:07:001:0014 (22,29 га).
Обидві ділянки знаходяться у м. Миколаїв на вул. Проєктна, 6 на узбережжі м. Південний Буг. Вони обмежені зі східного боку ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод», з півдня – землями водного фонду, зі сходу – територією філії «Миколаївський річковий порт» ПАТ АСК «Укррічфлот».
Також ТОВ “Авентин” є орендарем земельної ділянки водного фонду (внутрішні води) площею 29,4 га. Це частина акваторії, що примикає до зазначених вище прибережних земельних ділянок.
За інформацією АМПУ, «Авентин» далі за стадію проектування не пішов. Так, у звіті щодо виконання Плану розвитку порту Миколаєва за грудень-2021 зазначено:
Стан реалізації: «Техніко-економічне обґрунтування «Портовий навантажувальний комплекс морського транспорту «Авентин».
Для довідки: техніко-економічне обґрунтування – це той документ, який створюється до початку проєкту. У ньому подається інформація, що виводить доцільність (або НЕдоцільність) проєкту загалом. Саме в ТЕО підраховується затратність, аналізується ринок, прогнозуються результати. І саме на підставі ТЕО інвестор вирішує, чи давати старт проєкту. Тобто «Авентин» навіть близько не підійшов до початку реалізації проекту. Що ж подавала компанія у План розвитку порту? Звідки бралися всі показники, як рахувалася економіка, і чому проект-без-проекту потрапив в офіційну документацію державного підприємства? Відповідь стане очевидною, коли ми розглянемо, хто ж стоїть за створенням ТОВ «Авентин».
Широко відомі у вузьких колах
Власником ТОВ «Авентин» є компанія «Верне Гранд Лімітед», зареєстрована на Кіпрі. Розмір внеску до статутного фонду – 25,5 млн. гривень.
Також у юридичній особі – учасники/бенефіціари Георгій Феодоріді та Андрій Стефанишин (відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу 55,75% та 44,25% відповідно). Ще одним підписантом стала Людмила Зозуля.
Розповімо про всіх учасників «Авентина» по черзі.
Отже, Георгій Феодоріді. У галузі особистість не нова. 54-річний грузин є директором засновником ТОВ «Компанія «Мар Шипінг» (з 2000 року) та директором-засновником ТОВ «Європейська транспортна компанія» (з 2005 року). Крім того, він – засновник та генеральний директор «Торгового Дому «Агромир» (з 2007 року).
«Мар Шиппінг» займається, головним чином, морським агентуванням суден та наданням транспортно-логістичних послуг в українських чорноморських портах. «Європейська транспортна компанія» має схожий профіль діяльності. «Торгівельний будинок «Агромир» спеціалізується на перевезенні зернових вантажів. Всі три компанії зареєстровані за однією й тією ж адресою в Одесі.
Андрій Стефанишин – особистість куди цікавіша. Загалом, він є учасником та/або керівником понад 20 підприємств. Так, він брав участь у діяльності 16 компаній у Києві, ще 2 – у Миколаєві, та по одній у Запоріжжі, Дніпрі та Харкові. Щоправда, сім із цих підприємств було доведено до банкрутства.
Раніше ЗМІ пов’язували Андрія Стефанишина з міністром оборони Павлом Лебедєвим, і в мережу неодноразово потрапляли скандальні публікації про різні афери Стефанишина і Ко.
Стефанишин – фахівець широкого профілю: пов’язані з ним компанії надають різні послуги практично у всіх галузях. Оптова торгівля деревиною та будматеріалами, оренда рухомого та нерухомого майна, перевезення вантажів, торгівля металами, паливом і навіть кондитерськими виробами, фінансові послуги, медична практика, трастові фонди та багато іншого вказано в КВЕДах фірм, де брав участь Стефанишин.
Цікаво, що він також став керівником компанії, створеної у 2018 році самим ТОВ «Авентин» та кіпрської «Верне Гранд Лімітед». Компанію назвали «Біартек», вона сусідить з «Авентином» – він зареєстрований у Миколаєві на вул. Проєктна, 6, а «Біартек» – на вул. Проєктна, 4. Спочатку керувала підприємством Лариса Германчук, раніше зареєстрована в Миколаєві як ФОП з консультування з питань комерційної діяльності та управління. У «Біартеку» вона нібито займалася здаванням у найм нерухомого майна. Згодом її на посаді змінив Андрій Холошин. Сама ж Германчук пішла до «Авентина» працювати заступником гендиректора.
Що ж на пустирі здає в оренду «Біартек» зі статутним фондом 8,4 млн. гривень? Враховуючи той факт, що свідоцтво платника ПДВ підприємства анульоване, відповідь стає очевидною. Про компанію відомо лише, що влітку минулого року вона заборгувала до місцевого бюджету 27 тис. гривень, проте згодом цю проблему вирішили.
За даними системи Youcontrol, “Біартек” пов’язаний із групою компаній сім’ї Лебедєвих. Цю фінансово-промислову групу компаній очолює згаданий вище Павло Лебедєв. Беруть участь у діяльності та інші Лебедєви – Олена Павлівна та Юлія Павлівна. Остання є в числі засновників “Біартека”, разом зі Стефанишиним.
Через ПАТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Стартап” Лебедєви, ймовірно, мали на меті фінансувати «Біартек». Чи вдалося освоїти інвестиції (якщо вони, звичайно, були)? В останньому фінансовому звіті «Біартека» зазначено, що підприємство не отримувало доходів, але зафіксувало витрати:
| 2019 рік | 2020 рік | |
| інші операційні витрати | 460 тис грн | 505 тис грн |
| операційні витрати | 2 млн грн | – |
| Підсумковий чистий збиток | 2 млн 460 тис грн | 505 тис грн |
Відстежити надходження та ідентифікувати витрати «Біартека» неможливо.
Але можна побачити фінансовий стан «Авентина»
Так, у 2019 році «Авентин» задекларував незавершені капітальні інвестиції у сумі 25,4 млн. гривень, за рік ця сума знизилася до 24,3 млн. гривень.
За статтею «інші фінансові інвестиції» у 2019 та 2020 роках зафіксовано однакову суму: 3,93 млн гривень. Усього ж у графі активів підприємство задекларувало у 2019 році 33,8 млн гривень, а торік – 32,7 млн гривень.
При цьому деякі «операційні доходи» принесли підприємству 2,6 млн гривень у 2019 році, та 1,2 млн гривень у 2020 році. За аналогічною статтею витрат «Авентин» у 2019 році вказав суму 2,7 млн гривень, а ось минулого року довелося витратити вже 7 млн гривень.
Загалом, у 2019 році компанія прозвітувала про збиток у сумі 1,3 млн гривень, а у 2020 році – вже про 6,6 млн гривень збитків.
Куди ж йдуть гроші?
На сайті підприємства «Авентин» вказано генпідрядника проекту – ТОВ «Будівельна компанія «Промбудсервіс». Можна припустити, що зазначені вище витрати – таки прямують на підготовчі роботи. Але є нестикування: «Авентин» перебуває у стадії розробки ТЕО (за даними АМПУ). Хто саме розробляє ТЕО – не вказано.
Чим же весь час займався генпідрядник? Адже робота над проектом – офіційно принаймні – ведеться як мінімум з 2018 року. Більше того, є документи про судочинство щодо нарахування ПДВ: протягом двох років (2016-2018) «Авентин» намагався повернути ПДВ (увага!), нарахований на придбані роботи з розробки проекту вказаного будівництва у ТОВ «Будівельна компанія «Промбудсервіс» за договором №07/11 від 05.11.2012 року. Тобто, вже у 2012 році «Авентин» не лише отримав розроблений проект, а й заплатив за нього, і навіть хотів відшкодувати податки із цих витрат!
Не будемо заглиблюватись в історію. Скажемо лише, що проєкт «Авентин» – не сплячий та не заморожений. Фактично, йому не менше десятка років. На ділі ж бачимо пустир та багатомільйонні схеми.
У Стратегії розвитку морських портів України про цей проєкт – жодного слова. Наважимося припустити, що миколаївському «Авентину» не судилося стати одним із пагорбів, на яких збудували Рим. Віддамо належне авторам назви, хоч їхнім амбіціям збутися не судилося.
Лілія Писарчук.
