«Ноосфера» корупції: хто приватизував український криголам
Перший вихід наукового криголаму «Ноосфера» до Антарктиди під українським прапором заплановано вже наступного тижня, орієнтовно – 20-23 січня.
Рейс міг розпочатись і раніше, але затримався. Формально, як повідомила прес-служба Національного антарктичного центру України (НАНЦ), через те, що у новорічні свята відбулася затримка з доставкою на криголам вантажів для нової зміни полярників, які мають вирушити на «Ноосфері» на українську антарктичну станцію «Академік Вернадський» ».
Але це пояснення НАНЦ – не більше ніж відмовка. І підтвердження тому – оголошення про тендер, що розміщене як на сайті антарктичного центру, так і в системі держзакупівель Рrozorro.
НАНЦ, згідно з цим оголошенням, готовий заплатити 6 мільйонів 258 тис. доларів держбюджетних коштів за «комплексну послугу з матеріально-технічного забезпечення Українських антарктичних експедицій».
Оголошення це з’явилося ввечері 6 січня, коли люди вже почали відзначати Різдво, або ж просто займалися своїми справами напередодні довгих вихідних. Можливо, з тієї ж причини тендерний анонс уникнув преси. Але він вартий того, щоб звернути на нього пильну увагу.
Для початку – повернемося в недалеке минуле та згадаємо, навіщо Україна в особі НАНЦ купувала криголам «Ноосфера». Нагадаємо, він раніше належав Великій Британії і називався James Clark Ross. За судно британці просили 10 млн доларів, але потім погодилися продати його за півціни. У результаті 5 млн доларів заплатили з держбюджету, і криголам передали НАНЦ.
Головний аргумент: експедиції до Антарктиди доводилося доставляти зафрахтованими іноземними судами, а це дорого і складно логістично. Нібито суму фрахту прорахувати наперед (і знайти спосіб зменшити її) майже неможливо. Свого судна для антарктичних експедицій в Україні давно не було.
«“Вилка” по фрахту судна – від 20-25 тисяч доларів за судно/добу до 55 тисяч. А скільки знадобиться судно/діб – рік у рік годі й говорити. Все залежить і від погодних умов, і часу завантаження продуктів на борт. А ми платимо», – розповідав ще 2019 року керівник Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ) Євген Дикий.
Коли криголам все ж таки купили, виникла потреба доставити його в Україну. Криголам, що став “нашим”, перебував у Данії, і мав перейти до нового порту приписки – Одеси. Отут і починається цікаве.
Для роботи на судні була потрібна команда, яка могла б перегнати його до Одеси. В Україні моряків – десятки тисяч, і, здавалося, кадрове питання взагалі не стоїть. Але НАНЦ чомусь (із цим моментом розберемося окремо) не знайшов кваліфікованих штурманів та механіків для цього рейсу.
До складу екіпажу мали входити 24 особи. Ще до покупки криголаму Україною їх наймала британська крюїнгова компанія «Seamariner». Проте після угоди вона повідомила, що досвідчені моряки криголаму James Clark Ross вже працюють на двох наймачів. Деякі перейшли до команди криголаму Sir David Attenborough Британської антарктичної служби, решта ж працювала на компанію Pech OU з Естонії. У зв’язку з цим у НАНЦ повідомили, що саме ця естонська компанія – єдина, яка зможе забезпечити перегін судна до Одеси. З нею і було укладено відповідний договір на суму 1,33 млн доларів.
З Данії криголам вийшов 18 вересня, і пришвартувався біля одеського Морвокзалу 5 жовтня 2021 року. Тобто рейс тривав 18 днів. Ділимо зазначену суму на кількість днів і розуміємо, що перегін судна обходився бюджету в 73 888 доларів/день. Нагадаємо, що раніше Євген Дикий називав максимальну суму фрахту іноземного судна для доставки полярників до Антарктиди – 55 тис. доларів за добу. Тобто «Ноосфера» навіть на початковому етапі стала коштувати Україні дорожче. Це з урахуванням того, що рейс із Данії проходив у звичайних для судноплавства умовах, а не у складному антарктичному районі.
Естонський слід
Є питання, яке поки що, схоже, риторичне. Як так сталося, що частина моряків із британської команди виявилися працевлаштованими в естонській фірмі?
Pech OU, яка, за даними естонських реєстрів, займається “оптовою торгівлею проміжними продуктами” (треба розуміти, що напівфабрикатами), з 2011 року зареєстрована в Таллінні, і непогано крутиться у торгівлі.
Уповноваженими особами в цій компанії є Володимир Цвєтціх і Наталія Зінкевич. Ці імена пов’язані ще з кількома естонськими компаніями, як діючими, так і ліквідованими. Але жодна з них, судячи з офіційних даних, до судноплавства, крюїнгу чи судового постачання не має відношення. Але НАНЦ цей факт анітрохи не бентежить, і центр платить мільйон доларів за доставку криголаму в Україну. Судно, звичайно, доставили, але вибір підрядника більш ніж дивний.
Доставити судно до Одеси – мало. Виникла потреба підготувати його до рейсу до Антарктиди. І криголам відправили на Іллічівський судноремонтний завод для техобслуговування. Будь-яких згадок про укладений із заводом договір ані на сайті НАНЦ, ані в системі Рrozorro відшукати не вдалося. Але є вичерпна інформація про договір з тією ж торговою фірмою з Естонії. НАНЦ саме з нею домовився про підготовку “Ноосфери” до рейсу до Антарктиди. Ціна питання – ще 1 млн 60 тис. доларів. Відповідний контракт – тут.
Він і передбачає, що підрядник виконає техобслуговування криголама в доках ІСРЗ.
Частина суми (865,65 тис. доларів) піде на техобслуговування криголама та підготовку екіпажу, решта – на дооснащення судна додатковим, у тому числі й науковим, обладнанням. Першу частину контракту підрядник зобов’язався виконати до 15 січня 2022 року, другу – дооснащення – до 10 березня 2022 року. Тобто вже після того, як «Ноосфера» відправиться в рейс і, швидше за все, навіть досягне Антарктиди, шлях до якої повинен зайняти 5 – 6 тижнів. Як туди доставлятимуть обладнання – у контракті не йдеться.
Тепер щодо екіпажу. “При англійцях” на криголамі служили 24 людини. На вже українському судні, згідно з вищезгаданим контрактом, під час рейсу працюватимуть 19 осіб – офіцери та рядовий склад. Щодо тих самих професіоналів з естонської торгової фірми, то, за даними НАНЦ, це всього п’ять осіб: старший, третій та четвертий механіки, електромеханік та технічний суперінтендант. Саме вони мають забезпечити підготовку судна та всього майбутнього екіпажу до майбутнього рейсу до Антарктиди. Чи знайшлися б такі фахівці в Україні без участі естонської фірми? Безперечно. Але їх, схоже, з самого початку ніхто не шукав.
До речі, у новому штатному розкладі посада четвертого механіка відсутня, а технічний суперінтендант – посада берегова та до плавскладу не належить.
Таким чином, доставка «Ноосфери» з Данії в Україну, підготовка екіпажу та самого судна до рейсу до Південного океану, а також дооснащення обладнанням уже коштували бюджету (тобто всім нам) у 2,39 млн доларів. Але це ще не все.
У перший рейс
Цілком можливо, що відстрочка виходу «Ноосфери» до Антарктиди пов’язана не із затримкою доставки вантажів через новорічні свята. А з тим, що лише 17 січня НАНЦ планує підписати договір із підрядником, який забезпечуватиме цей самий рейс. Здавалося б: є екіпаж, який навчають професіонали з естонської фірми, є підготовлене до рейсу судно, що належить НАНЦ… Завантажуйте його продуктами, бункеруйте, і нехай вирушає до далеких засніжених берегів. Але знадобився підрядник, якому пропонується заплатити, як зазначалося на початку статті, 6,258 млн доларів. За що платять такі гроші, кому і чому? Зараз розберемося.
Отже, одразу позначимо: нікого нового у схемі немає. Гроші отримає так само естонська фірма.
Альтернативи торгової компанії з Таллінна знову не знайшлося, і в НАНЦ (ймовірно, думаючи, що “піпл схаває”) пояснюють це тим, що саме естонська фірма набрала екіпаж на криголам із тих, хто ходив на ньому раніше у складі британських експедицій, а також доставляв судно із Данії до Одеси. А решта рядових співробітників досвіду такого не має. У зв’язку з цим саме Pech OU довірили організовувати рейс з Одеси на станцію «Академік Вернадський» до Антарктиди і назад до Одеси.
Передбачається, що контракт, який також передбачає постачання на судно все необхідне для рейсу, діятиме до 30 червня 2022 року, а передоплата становитиме 90% від згаданої суми у 6,258 млн доларів.
Невипадковий збіг
Звідки взялася естонська фірма з торгівлі напівфабрикатами? І звідки така прихильність до неї з боку Національного антарктичного наукового центру?
Pech OU з’явилася в полі зору НАНЦ кілька років тому, коли проводився тендер на доставку до Антарктиди чергової експедиції. Тоді на нього подавалися чотири компанії, заявки двох із них відхилили. Це Pech OU та українське ТОВ “Інтерпромфлот”, що входить до орбіти компанії “Інтеррибфлот”, яка видобуває рибу біля Антарктиди та випускає консерви під торговою маркою “Аквамарин”.
В обґрунтуванні тендерного комітету з відмовою естонській та українській фірм є чимало цікавого. Зокрема, Інтерпрофлот пропонував доставити полярників до Антарктиди на траулері “Море Співдружності”, на якому ловить криля в Південному океані. Траулер не підійшов, та й терміни виконання договору тендерному комітету видалися сумнівними. А Pech OU заявила, що у 2015 році мала аналогічний досвід доставки полярників і отримала підряд (від кого саме, у протоколі не зазначено) на 500 тис. доларів. Проте спромоглася підтвердити лише доставку двох полярників за 5 тис. доларів. До того ж, тендерний комітет наголошував, що естонська фірма, якою керує громадянка України Наталія Зінкевич, – не профільна, а займається оптовою торгівлею. Тоді цей факт сильно напружив представників НАНЦ. Але це було ще за старого керівництва наукового центру.
Дві інші фірми-учасниці також мали сумнівну репутацію, договір із ними не уклали, і мова зараз не про них.
Директор НАНЦ Валерій Литвинов свого часу заявляв про лобіювання інтересів “Інтерпромфлоту” з боку керівництва Міносвіти (йому підпорядкований науковий центр), про втручання СБУ та представників партії “Народний фронт”.
Незабаром Інтерпромфлоту вдалося виграти тендер НАНЦ, і він став організатором доставки до Антарктиди нової, 22-ї експедиції українських полярників. “Але з’ясувалося, що більше половини списку необхідних товарів не були закуплені, а доставку членів експедиції здійснили на пасажирському судні Ushuaia (аргентинське судно; на ньому, втім, доставляли полярників і раніше). Його пропонувала у тендері й інша компанія, але на 12 млн гривень дешевша. Їй, звичайно, було відмовлено. Також «Інтерпромфлот» використав субпідрядника, про який у тендерній пропозиції не було жодного слова. За фактом, «Інтерпромфлот» самостійно закупив лише авіаквитки на 1,3 млн гривень, а 90% від суми перекинув на пов’язану компанію PECH OU (Естонія), що підтверджується ревізією Державної аудиторської служби України. Вже для наступної експедиції тендер був повністю прописаний під «Інтерпромфлот»”, – пише сайт народного депутата України Олександра Дубинського.
Але це не єдина ниточка, що пов’язує PECH OU, “Інтерпромфлот” та “Інтеррибфлот”.
У чому fish-ка
У 2017 році СБУ розслідувала кримінальну справу щодо контрабанди рибної продукції з окупованого Криму. І стосувалася вона компанії “Інтеррифблот” (до 2014 року вона вела бізнес у Криму) та різних пов’язаних із нею фірм. Співробітники спецслужби провели обшуки в ТОВ “Таймфіш” та знайшли у сейфі документи та печатки цілого ряду фірм. Серед них – печатка… PECH OU та траулера “Море Співдружності”.
“Київська фірма “Таймфіш” належить Андрію Чуклінову з Донецька, який до 2017 року очолював Управління аквакультури, користування та відтворення водних біоресурсів та міжнародної співпраці Державного агентства рибного господарства України. Директором “Таймфішу” є Людмила Зайцева. Вона керує ТОВ “ІРФ-Флот”, яке записано на ТОВ “Дистрибуція-Центр”. Засновниками останнього є ТОВ “Інтерфлот”, ТОВ “Море Співдружності” та ТОВ “ЗНВКІФ” Траст Девелопмент”, на користь якого діє ТОВ “КУА “Дніпровський інвестор”, а кінцевими бенефіціарами – Петро Свиридов та Григорій Луцай“, – пише видання “Наші гроші”.
Також Петро Свиридов та Григорій Луцай – кінцеві бенефіціари ТОВ “Інтеррибфлот”, яке випускає консерви “Аквамарин”, рибу для яких ловить траулер “Море співдружності”. Це єдине українське судно, яке має право на вилов антарктичних ресурсів. Ми намагатимемося окремо вивчити, як були отримані ці квоти.
Повернемося до траулера та криголама. З призначенням у лютому 2018 року на посаду директора НАНЦ Євгенія Дикого, “Інтерпромфлот” почав отримувати підряди не лише на забезпечення експедицій, а й на дослідження запасів криля у водах Антарктиди. Тобто компанія за державні гроші вивчала запаси ресурсів, виловом яких займається в комерційних цілях.
“Ліричний” відступ про Євгена Дикого: він біолог, але до Антарктиди відношення не мав. Проте короткий час був помічником народного депутата Андрія Левуса, якраз від партії “Народний фронт”. Левус, до речі, у 2014 році кілька місяців був ще й заступником голови СБУ. Хоча, це може бути чистим збігом?
Але не збіг те, що “Інтерпромфлот” на безальтернативній основі отримував підряди від НАНЦ саме за Дикого. Минулого разу це було рік тому. Компанія мала організувати експедицію до Антарктиди і знову зайнятися вивченням запасів криля. Причому знову – за допомогою свого траулера “Море Співдружності”, але за державні гроші.
Восени ж в України з’явився свій криголам. Ну, як свій. За державні гроші його експлуатує структура, що пов’язана із тими, хто заробляє гроші на Антарктиді. І явно не випадково PECH OU напередодні передачі криголаму Україні уклала контракт із частиною моряків із цього судна, і надалі отримала безальтернативний контракт на його обслуговування. З огляду на те, що «Ноосфера» – не просто криголам, а наукове судно, то за допомогою нього теж можна вивчати рибні запаси. А це ж зручно – на одному судні ловиш рибу та заробляєш, на іншому – вивчаєш її запаси та плануєш промисел у майбутньому. І знову заробляєш, але вже за рахунок держави. Тобто всіх нас. Тепер стає зрозуміло, кому і навіщо знадобився криголам. А так хотілося вірити, що це справді для науки, вперше в Україні без жодної каверзи.
Замість постскриптуму. З виступу президента України Володимира Зеленського на Конгресі місцевої та регіональної влади (Одеса, 29 жовтня 2021 року):
– Ми передаємо вченим нашої антарктичної станції “Академік Вернадський” криголам James Clark Ross. Поки що у нього така назва. Але головне, що його було придбано державою. Це вперше. Не вважаю це подвигом, але новина справді хороша. Україна входить до престижних світових клубів космічних та антарктичних держав. А сьогодні Україна повертається – або починає повертатися – до Світового океану.
Лілія Писарчук
