Кривава нафта: РФ продовжує заробляти на морських поставках

У квітні експорт російської нафти відновлювався, незважаючи на відмову від сировини з боку багатьох європейських покупців. USM розповідає, як зараз, під час війни, РФ продовжує збувати нафту та хто купує криваву сировину.

До війни Росія була другим за величиною експортером нафти у світі, після Саудівської Аравії. Майже 60% обсягу транспортували морем. З 24 лютого, коли Росія розпочала повномасштабну війну в Україні, поставки різко впали. За даними Мінфіну РФ, середня ціна російської нафти Urals за період з 15 березня до 14 квітня становила $79,81 за барель. Urals торгується з дисконтом до Brent через показники щільності та сірчистості. Цей сорт – суміш важкої високосірчистої нафти Уралу та Татарстану та Siberian Light, що видобувається у ХМАО. Основа для Urals – нафта, яку видобувають “Роснефть”, “Башнафта”, ЛУКОЙЛ, “Сургутнафтогаз”, “Газпром нафта” та “Татнафта”. Основні покупці Urals – країни Європи, куди її поставляють морським шляхом через порти Усть-Луга, Приморськ та Новоросійськ на півдні. Частина сировини також йде нафтопроводом «Дружба».

Дохід від нафти і газу знизився настільки, що в березні до російського держбюджету надійшло на 300 млрд. рублів менше, ніж планувалося. Варто зазначити, що нафта становить 85% прибутку з надходжень до бюджету країни з нафтогазової галузі.

Загалом, після початку повномасштабного вторгнення в Україну, прогнози на російську нафту не містять оптимізму. В самій РФ вважають, що видобуток сировини цьогоріч може впасти на 17% через санкції. Так, видобуток російської нафти може знизитися до рівня 433,8 – 475,3 млн. тонн (8,68 млн – 9,5 млн барелів на добу) у 2022 році проти 524 млн. тонн у 2021 році.

Це буде найнижчий показник із 2003 року, коли видобуток російської нафти склав 421 млн. тонн. За прогнозами, експорт нафти з РФ скоротиться цього року до 213,3 – 228,3 млн. тонн (4,27 – 4,57 млн. барелів на добу) проти 231 млн. тонн у 2021 році (за умови, що нафтового ембарго від ЄС не буде).

Трохи зросла ціна на нафту у першій половині квітня. Експорт сягнув близько 4 млн бар/добу (приблизно 200 тис. тонн на добу), і це найвищий показник з початку року. Проте в другій половині квітня протягом тижня з 16 по 22 квітня Росія відвантажила 40 танкерних партій нафти, сукупний обсяг яких перевищує 28 млн бар. (5,5 млн т). Таким чином, експорт нафти з Росії через морські термінали в середньому становив близько 4 млн бар./добу. (≈540 тис. т/добу) – на 25% більше, ніж тижнем раніше.

Відповідно, зростали і доходи від експортних мит, які російська держава отримує з закордонних поставок. Станом на 8 квітня, мито досягло найвищого рівня з початку року. Аналітики Bloomberg підрахували, що за один тиждень Кремль заробив близько 230 мільйонів доларів на експорті нафти морем.

Проте на кінець квітня ситуація змінилася — морський експорт нафти з РФ значно скоротився. У період з 22 по 29 квітня обсяг поставок впав на 14%. Три з чотирьох основних експортних напрямів, Тихоокеанський, Арктичний та порти в Чорному морі, показали негативну динаміку: -41%, -50% та -9% відповідно. Графік нижче показує лише період із 22 по 29 квітня.

Варто відзначити, що минулоріч (лютий-квітень 2021) Urals торгувався значно дешевше, ніж у 2022 – середня вартість коливалася в районі 59-62 $ за барель. Цього року Urals здорожчав, але, здається, це тимчасове явище. У самій РФ вже говорять про зменшення видобутку, а також надають знижки для тих країн, які не бояться санкцій. Як бачимо, сміливі розрахунки та прогнози РФ не виправдовуються, а країн, готових торгувати з Росією, стає дедалі менше.

Раніше європейські нафтові компанії заявили, що перестануть купувати російську нафту через війну в Україні. США повністю припинили закупівлі, Великобританія зупинить імпорт до кінця року. ЄС розглядає можливість «попрощатися» з російською нафтою вже у наступному шостому пакеті санкцій.

Однак не всі країни та компанії остаточно розірвали зв’язки з РФ. Так, наприклад, найбільша європейська нафтова компанія Shell Plc, незважаючи на публічну відмову від російської нафти, продовжує її отримувати, прикриваючись так званим змішуванням.

Суть такої схеми у тому, що в кожному проданому компанією барелі лише 49,99% сировини вироблено в Росії, а 50,01% поставляються з інших джерел. З погляду Shell, такий вантаж не має російського походження. Після публічної уваги до цього питання, компанія заявила, що перестане торгувати нафтою з будь-яким відсотком російського походження. Хто ще, крім Shell, використовує такий підхід, наразі невідомо.

Санкції ЄС також поки що працюють не в повну силу. У п’ятому пакеті санкцій заборонено імпортувати чимало товарів з РФ та Білорусі, забороняються і суднозаходи російського прапора до портів Європи. І це було б повноцінним ембарго, якби Європа не залишила «лазівки» для обходу своїх санкцій. У нових санкціях ЄС проти Росії залишається низка винятків, що створюють можливості для їхнього обходу.

П’ять пакетів санкцій на нафтові угоди не вплинули

Так, у рішенні Єврокомісії зазначено, що країни-члени ЄС можуть на власний розсуд дозволяти підприємствам Росії та Білорусі транспортування окремих категорій вантажів. Серед них є і вантажі, що приносять найбільше доходів до бюджету РФ, зокрема: природний газ та нафта, включаючи продукти нафтопереробки, а також титан, алюміній, мідь, нікель, паладій та залізна руда. Також, в окремих випадках, країнам Європи можна імпортувати сільськогосподарську продукцію, добрива тощо.

Всі ці винятки становлять 80% російського експорту. На нафту та нафтопродукти припадає 50% усіх експортних морських перевезень Росії. І, якщо в шостому пакеті санкцій заборона на імпорт нафти буде з подібними «лазівками» та напівзаходами, — жодного повноцінного ембарго не буде.

Азія

Різні обмеження з боку урядів європейських країн, а також «самосанкції» від міжнародних компаній все ж таки дещо змінили. Зокрема, змінюється географія постачання російської нафти.

З 24 лютого по 18 квітня з російських портів вийшли щонайменше 380 нафтових танкерів – на 8% більше, ніж за аналогічний період минулого року, повідомляє Nikkei Asia.

Згідно з аналізом даних Refinitiv, постачання нафти не зменшилося навіть після новин про звірячі вбивства окупантами мирних жителів у Бучі під Києвом. З 2 по 18 квітня з Росії вийшли 119 танкерів з нафтою, тоді як за аналогічний період минулого року – 109.

Із 380 танкерів, які вийшли з портів РФ з 24 лютого, 115 прийшли або прямують до Азії: 52 — до Китаю, 28 — до Південної Кореї, 25 — до Індії, 9 — до Японії та 1 — до Малайзії. І нафта йде в Азію, бо покупцям пропонують великі знижки на сировину.

Половина суден, завантажених у північно-західних російських портах Приморськ та Усть-Луга у квітні, або прямує до Азії, або не показує свої кінцеві пункти призначення. Bloomberg припускає, що вони можуть прямувати до Азії через Суецький канал.

З двох десятків уральських нафтових суден, завантажених в Приморську, Усть-Лузі та Новоросійську в перший тиждень квітня, — шість прямують до Індії, чотири мають нерозкритий пункт призначення, а решта сподіваються розвантажитися в межах Європи.

Варто зазначити, що ембарго на нафту ЄС ще не запровадив, проте деякі країни Європи вже відмовляються приймати танкери у своїх портах. Так, наприклад, наприкінці квітня весь світ стежив за скандалом із танкером Sunny Liger, який транспортував російську нафту. Спочатку розвантажувати судно відмовилися у Швеції, а потім і в Нідерландах.

Дешева російська нафта, яка продається з рекордними знижками, знаходить покупців в Індії. Аналітики Royal Bank of Canada підрахували, що імпорт нафти Індією з Росії виріс із менш, ніж 100 тисяч барелів на добу в 2021 році до 800 тисяч барелів на добу у квітні 2022. Також очікується, що Індія продовжить нарощувати імпорт доти, доки Вашингтон не запровадить вторинні санкції. Більше того, зараз Індія веде переговори про шестимісячну угоду з Росією, яка дозволить країні ще більше збільшити імпорт російської нафти.

Індія – третій за величиною світовий споживач нафти, з потребами у споживанні близько 5 млн. барелів нафти на день. Загалом, у період з 24 лютого до кінця квітня, Індія зробила замовлення як мінімум на 40 млн барелів російської нафти з відвантаженням у червні.

Китай

Постачання з трьох російських портів у Тихому океані, в основному, вирушають до Китаю, зрідка відправляючись до інших пунктів призначення. Останні дані BIMCO вказують на те, що з 24 лютого постачання нафти та нафтопродуктів танкерами з РФ до Китаю збільшилося на 94%. За даними аналітичного центру CREA, за два місяці з початку війни РФ заробила від експорту нафти до Китаю €5,21 млрд, що робить Піднебесну найбільшим імпортером російської нафти в даний момент.

Через логістичну блокаду з боку Європи, РФ хоче збільшити морський вантажообіг з Китаєм. Наприкінці квітня окупанти навіть створили нову робочу групу, що займається цим питанням, а також затвердили документ, що виглядає як прохання до Китаю виділити додаткові потужності для перевезення вантажів.

У цьому документі йдеться також про можливість транспортування російських вантажів через треті країни. Причина та сама — відмова європейських портів від російських суднозаходів.

«В даний час створена та функціонує спеціальна робоча група з морських логістичних маршрутів. На зазначеному майданчику розглядаються можливі заходи для нормалізації та стабілізації ситуації на ринку морського лінійного судноплавства. У тому числі, ведеться опрацювання питання з транспортними компаніями (морськими судноплавними лініями) КНР про можливості виділення додаткового тонажу під перевезення російських вантажів, а також вивчаються можливості створення нових портів – хабів на територіях дружніх країн», — йдеться у документі.

Логічно, що Росія планує переорієнтувати на КНР вантажопотоки, заблоковані санкціями ЄС. У тому числі, і санкціями, що готуються на імпорт нафти, і які ЄС має затвердити вже найближчим часом. Проте плани РФ на збільшення вантажообігу з Китаєм під питанням — китайська економіка наразі зазнає труднощів через новий спалах COVID.

У березні через новий пік заражень у ряді міст КНР ввели локдаун, щоб запобігти поширенню вірусу. Відповідно, на певний час призупинили діяльність порти та підприємства Китаю, що знову призвело до заторів суден, а також вплинуло на імпорт усіх вантажів у КНР. Наскільки реальними зараз є плани РФ на збільшення експорту нафти до Китаю і скільки ще триватиме найважчий локдаун — питання відкрите.

А що у Європі?

Аналітики з CREA підрахували доходи РФ від експорту енергоресурсів у період з кінця лютого до кінця квітня. Дослідження показує, що продаж нафти, нафтопродуктів, трубопровідного газу, ЗПГ та вугілля приніс агресору €63 млрд.

Країни ЄС забезпечили понад дві третини експортних надходжень (приблизно 71%), на суму близько 44 млрд. євро. Якщо знехтувати фактом, що Китай є найбільшим імпортером нафти РФ, то наступні місця в топ-листі займають Нідерланди та Німеччина.

За два місяці, впродовж яких РФ атакує Україну, а країни ЄС думають про відмову від російської нафти, країна-агресор заробила десятки мільярдів євро. Для порівняння: за перший місяць війни Україна отримала від ЄС допомогу у розмірі 1 млрд. євро, тоді як РФ за свою нафту отримала від Євросоюзу близько 35 млрд. євро.

Усі ці цифри — не зрада України, оскільки технічно імпорт нафти до ЄС критично знижується. Європа купує дедалі менше російської нафти, і війна в Україні значно прискорила цей процес. Але це все одно великі суми, які в результаті фінансують військову галузь РФ.

В цілому, весь цивілізований світ поступово відмовляється від російської нафти та від російських танкерів. Поставки нафти з трьох східних нафтових терміналів Росії наприкінці квітня впали до найнижчого рівня за 11 тижнів. Спад може бути пов’язаний з небажанням покупців доставляти вантажі на судах, що належать Росії.

Вже є випадки, коли оператори танкерного флоту відмовлялися від перевезень через небажання іноземних портів працювати з російськими вантажами. Відвантаження з нафтового проекту на Сахаліні здійснюються на танкерах компанії ПАТ “Совкомфлот”, яка потрапила під санкції. Як пише Bloomberg, перший неросійський танкер прибув на Сахалін і завантажився на початку травня, а три танкери “Совкомфлоту” стояли на якорі біля нафтового терміналу в Де Кастрі цілих 15 днів. Останні 2 вантажі з квітневої вантажної програми «Сокола» взагалі не були відвантажені.

У гіршому для РФ випадку, якщо нафта країни-агресора не буде потрібна цивілізованим країнам, танкерний флот може перетворитися на накопичувальний. Подібну ситуацію світ спостерігав навесні 2020 року — коли нафту торгували за мінусовими значеннями, а танкери ставали плавучими сховищами.

Поки світ переходить до зеленої енергетики та відновлюваних енергоресурсів, Росія намагається зберегти свій вплив на світову економіку за допомогою кривавого “чорного золота”. Але будь-яка дія має протидію, і такий тиск на світову спільноту викликає дуже різкий опір з незворотними для РФ наслідками. Для історії Росії нинішні нафтові маніпуляції стануть одним із цвяхів у віко труни цієї горе-імперії.

Руслан Сорока.

---