Деблокада українських портів – запобігання викликам для світової продовольчої безпеки

Українські морпорти заблоковані російськими військово-морськими силами з 24 лютого. Швидке закриття морських портів викликало серйозні збої у логістиці не лише в Україні, а й у всьому Чорноморському регіоні та Східній Європі.

Подібно до збоїв у світовій логістиці, викликаних COVID-19, блокада українських морських портів викликала «ефект доміно», але в іншому масштабі. Наразі серйозні загрози для світової продовольчої безпеки, пов’язані з війною в Україні, є очевидними. Транспортно-вантажне аналітичне бюро Informall BG, що базується в Україні, спробувало розібратися, до яких наслідків для решти світу можуть призвести обмеження на експорт сільськогосподарської продукції, пов’язані з блокадою портів російськими військовими.

ООН стурбована блокадою українських морських портів. Виконавчий директор WFP (Всесвітньої продовольчої програми) Девід Бізлі поділився своєю думкою 6 травня, сказавши: «Наразі українські зерносховища заповнені. У той же час, 44 мільйони людей у ​​всьому світі наближаються до голодної смерті. Ми повинні відкрити ці порти, щоб продукти могли ввозити та вивозити з України. Світ вимагає цього, оскільки сотні мільйонів людей у ​​всьому світі залежать від цих постачань».

Він також додав: «У нас мало часу, і ціна бездіяльності буде вищою, ніж будь-хто може собі уявити. Я закликаю всі залучені сторони дозволити цим продуктам харчування потрапити з України туди, де вони вкрай необхідні, щоб ми могли запобігти загрозі голоду, що наближається».

Трейдери світового продовольчого ринку запанікували через російсько-українську війну, що викликала різке зростання цін на продукти харчування в більшості регіонів. Проте Informall BG вважає нестачу основних зернових, таких як пшениця та меслин (суміш пшениці та жита), поряд із реальною ситуацією також політичним питанням. У той час, як заблоковані українські порти є реальною проблемою для країни, дефіцит пшениці на світовому ринку може компенсуватися іншими великими виробниками. Серед них: США, Канада, Індія, Австралія та інші, але питання в тому, чи зможуть бідні країни Близького Сходу та Африки собі це дозволити.

Василь Веселовський, генеральний директор Informall BG, каже: «У світі достатньо пшениці, щоби колективно пом’якшити (або мінімізувати) наслідки війни для найбільш уразливих країн, питання лише у вартості. Тому деблокада українських портів життєво необхідна і важлива для всього світу, щоб країни, що залежать від постачання українського продовольства, перебували у доступному балансі між обсягами та ціною».

Informall BG називає кілька причин, через які російська федерація націлилася на українські чорноморські порти. По-перше, росіяни прагнуть завдати серйозної шкоди українській економіці, перешкоджаючи експорту сільгосппродукції у розпал сезону. Враховуючи, що продаж сільгосппродукції на міжнародних ринках становить 40% усього експортного прибутку України, блокада морських портів завдає українській економіці серйозних збитків.

До війни з рф, український агропром експортував через морські порти України до 5 млн тонн сільгосппродукції на місяць, у тому числі – кукурудзу, пшеницю, ячмінь, насіння соняшнику, олію та ін. Але в результаті блокади портів російськими військовими кораблями, експорт впав у 10 разів у березні-квітні. За даними Мінекономіки України, це призводить до щомісячної втрати експортної виручки у розмірі 1,5 млрд доларів.

Крім того, недостатня пропозиція пшениці створить продовольчу кризу у найменш розвинених країнах (і країнах з низьким рівнем доходу та дефіцитом продовольства) Африки та Близького Сходу, які найбільше залежать від українських культур. Росія також може використовувати блокаду як важіль впливу в найближчому переговорному процесі з Україною.

Зрештою, блокада українських портів призводить до припинення імпорту різних продуктів та предметів першої необхідності, таких як вугілля, паливо, добрива тощо, що посилює гуманітарну кризу в Україні.

Оскільки росія прагне повної логістичної блокади України, нестача міжнародних поставок продовольства неминуча. Згідно з дослідженням ООН, Україна стала шостим у світі експортером пшениці у 2021 році з часткою ринку в 10%, відвантаживши 20 млн тонн пшениці та меслину, а також одним з найбільших у світі експортерів насіння ячменю та соняшника, кукурудзи та олії.

Близько 16% світового експорту кукурудзи (24 млн тонн) та близько 55% світової торгівлі соняшниковою олією (5,1 млн тонн) у 2021 році виробили українські аграрії. Залежно від типу зерна та призначення, різкий збій експорту зерна з України призведе до збільшення світових цін на продовольство до 25% від нинішніх рівнів, які вже були різко підвищені через кризу COVID-19.

Очевидно, що у зв’язку з активними бойовими діями, знищенням (у ряді випадків – розкраданням) сільгосптехніки та запасів палива, а також блокуванням морських портів, українські експортери цього року не зможуть поставити ще 20 млн тонн пшениці та меслина на міжнародний ринок.

За даними моніторингу Informall BG, у 2021 році Україна поставила понад 500 тисяч (метричних) тонн продовольчої пшениці через свої чорноморські порти на ринки Сомалі, Ефіопії, Джибуті та Ємену у рамках Всесвітньої продовольчої програми ООН. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, можливість закупівлі надлишків зерна в Україні через Всесвітню продовольчу програму ООН обговорили з виконавчим директором ВПП ООН Девідом Бізлі, щоб нагодувати країни Африки та Близького Сходу та запобігти глобальному голоду в цих регіонах.

Цього року через війну в Україні не засіяли щонайменше 30% посівних площ, і тільки через це вже очікуються обсяги врожаю значно нижчі за колишні. Навіть якщо до моменту збирання нового врожаю морські порти відновлять роботу, обсяг доступного для експорту українського зерна буде передбачувано меншим.

Informall BG вивчив думки основних зацікавлених сторін агропромислового комплексу та з’ясував, що Україна, ймовірно, зіштовхнеться із скороченням урожаю зерна цього року приблизно до 56 млн тонн. Це стане найнижчим показником за останні 10 років і означатиме зниження на 34% до рекордного показника у 2021 році. У той час, як українські чорноморські порти заблоковані, в України залишилося лише кілька експортних маршрутів, проте росія продовжує націлюватися і на них.

Залізничне сполучення з країнами ЄС (переважно з Румунією та Польщею) наразі є єдиним варіантом для українського аграрного сектору.

Російська армія націлена на мережу залізниць та електростанції в Україні, насамперед, щоб порушити військову логістику. Це впливає на пропускну здатність залізниць для експорту зерна.

Раніше Informall BG розповіли про новий інтермодальний маршрут, що сполучає українські транспортні вузли з Констанцею в Румунії. Але зараз це залізничне сполучення призупинено через російські ракетні удари.

У квітні Україна експортувала близько 80 тисяч тонн кукурудзи через порт Констанца. На перший погляд, Констанца могла б стати рятувальним кругом для українського агропрому, проте Informall BG вважає, що приблизно через два місяці логістика української сільгосппродукції через Румунію може ускладнитися через сезонні постачання румунського врожаю, озимої пшениці та ячменю, які традиційно перевалюються через портову інфраструктуру Констанци.

Крім того, російська армія регулярно знищує сховища палива та нафтопереробні заводи, що загострює проблему з паливом для логістики та агропромислового комплексу України. Поки українські автотранспортні компанії намагаються знайти дизельне паливо на заправках, фермери зазнають нестачі палива для сільськогосподарської техніки та транспортних засобів. За нашими оцінками, зі зростанням попиту на пальне в Україні вартість дизельного палива і газу зросла, як мінімум, на 35%.

Ситуація з паливом погіршується також через логістичні проблеми, оскільки паливо імпортують в Україну з ЄС за складними сухопутними маршрутами. Історично склалося так, що росія та Білорусь були основними постачальниками палива в Україну, ефективно доставляючи його загальною залізничною системою. Однак після вторгнення росії в Україну 24 лютого, імпортерам довелося шукати альтернативу на ринку ЄС, де немає аналогічної ширини залізничних колій, що призвело до серйозних затримок на кордонах.

Українська залізнична система була побудована за типом колії колишнього СРСР – 1,520 мм, тоді як більшість європейських колій використовують внутрішню ширину рейок 1,435 мм. У трьох країн Балтії – Латвії, Литви та Естонії – також колія російського типу (1,520 мм), і її можна було б використати для створення залізничного сполучення між Україною та балтійськими портами.

Але зараз балтійська залізнична система ізольована, оскільки залізничні колії до цих портів пролягають через Білорусь, яка перебуває під санкціями і є союзницею росії у війні проти України. Не лише дії Білорусі щодо України не дозволяють українським експортерам скористатися цим маршрутом, а й той факт, що більшість залізничних колій між Україною та Білоруссю було зруйновано з міркувань військової безпеки. Єдиний спосіб відправлення вантажів залізницею з України до портів ЄС – через станції зміни колії, що розташовані на кордонах України з деякими країнами Європи. Наразі «Укрзалізниця» експлуатує близько 1 700 вагонів європейського типу, які використовуються на станціях для українських вагонів/платформ, що прямують до морських портів ЄС. Це досить обмежені обсяги, враховуючи, що станом на 4 травня понад 30 000 залізничних вагонів вишикувалися в чергу на західних прикордонних переходах у напрямку ЄС. Час очікування становить від 14 до 35 днів, перш ніж залізничний вагон перетне кордон.

Важливо відзначити, що середня вартість транспортної складової залізничного та/або автомобільного перевезення зерна до навантаження на судно додає до 40% до ціни сільськогосподарської продукції, що експортується, залежно від конкретної культури і маршруту. У квітні Україна експортувала лише 831 552 тонни пшениці, зернових та олійних культур, а також продуктів їхньої переробки залізницею до портів ЄС, а ще 114 885 тонн перевезли автотранспортом.

З огляду на те, що минулого року український агропром експортував близько 5 мільйонів тонн на місяць, квітневі показники поточного року становлять лише чверть від місячного обсягу виробництва 2021 року.

Навіть сукупних можливостей залізничного, автомобільного та інших видів транспорту недостатньо для задоволення потреб українського експорту, що становить лише 20 мільйонів тонн пшениці. Хоча українська залізнична система не може перевозити необхідний обсяг вантажів щомісяця, транспортна інфраструктура ЄС також не може обробити додаткові мільйони тонн, крім існуючого обсягу ЄС.

Сьогодні, коли російсько-українська повномасштабна війна триває, Україна запровадила повне ембарго на торгівлю з росією, а ЄС, Великобританія та Канада скасували всі мита та квоти на українські експортні товари на рік, щоб підтримати та стимулювати українську економіку у стані війни. Проте блокада українських морських портів, як і раніше, є головною проблемою при здійсненні експортних постачань.

Відкриті ринки ЄС та Великобританії та торгові преференції для українських експортерів не в змозі компенсувати втрати, спричинені блокадою морських портів. Ринки ЄС та Великобританії не тільки дуже конкурентні для української продукції, але й мають обмежену ємність як у споживанні, так і в населенні. Крім того, транспортування на цей ринок є дуже складним завданням для українських експортерів, які переважно виробляють сільськогосподарську продукцію та продукцію чорної металургії у великих обсягах. Основні експортні ринки для українських культур на Близькому Сході, Африці та Азії будуть недоступні для експортерів, якщо порти й надалі залишаться закритими.

Олександр Хромов, керівник проекту Informall BG, каже: «Розблокування українських морських портів життєво важливе не лише для України, що очевидно, а й для інших країн світу. Звичайно, Україна має власні запаси зернових, і поки що продовольчої кризи в країні не очікується, але звичне життя країн, що залежать від імпорту зернових з України, може зазнати кардинальних змін».

За даними Світової організації торгівлі, деякі країни Африки стикаються з можливістю підвищення цін на пшеницю на 50-85%, внаслідок впливу війни на постачання зерна з Чорноморського регіону. Африка та Близький Схід є найбільш уразливими регіонами, оскільки вони імпортують більше половини своїх потреб у зерні з України та/або росії. Загалом, 35 ​​країн Африки імпортують продовольство, і 22 країни – добрива, з України, росії або обох країн разом.

За інформацією Informall BG, найбільшими імпортерами української пшениці у 2021 році стали Туреччина, Єгипет, Індонезія, Іран, Пакистан, Саудівська Аравія, Бангладеш, Ємен, Ліван та Нігерія. Тепер ці країни будуть змушені витрачати більше грошей та орієнтуватися на постачання пшениці з інших країн. З початку російсько-української війни та блокади українських чорноморських портів пропозиція на ринку пшениці знизилася. Це означає, що ціна цього року буде значно вищою. Більше того, країни, що покладаються на імпорт пшениці, захочуть сформувати великі запаси на такі випадки, що також підігріє ринок у 2022/23 році.

Данило Мельниченко, фахівець з аналізу даних Informall BG, каже: «Зростання цін на пшеницю може бути використане як інструмент тими, хто буде зацікавлений у політичних заворушеннях та повстаннях у найбільш чутливих до цін на продовольство регіонах. Нестача продовольства може навіть спричинити нову масову міграцію з африканського континенту та/або Близького Сходу. Якщо світ хоче запобігти продовольчій кризі в Африці та на Близькому Сході, провідні експортери пшениці повинні використовувати свої запаси пшениці, щоб охолодити ринок та скоротити світову пропозицію. Безсумнівно, країнам-одержувачам знадобиться час та зусилля, щоб перебудувати свої ланцюжки поставок та розмістити замовлення біля нових джерел за межами Чорноморського регіону».

Генеральний директор Informall BG Василь Веселовський резюмує: «Ми бачимо необхідність у розробці нових міжнародних механізмів для запобігання ситуації, подібній до української чорноморської кризи, коли постійний член організації ООН блокує всі морські порти іншої країни, провокуючи глобальну продовольчу кризу. Насамперед такі інструменти дозволили б уникнути критичного зростання транспортно-логістичних витрат та страхових внесків, які неминуче вплинуть на формування цін на продовольство. І так підвищені витрати на морські перевезення ще більше посилюють вплив на кінцеву вартість продовольства, що поставляється з-за кордону, для імпортерів. Хоча війна росії проти України вже викликала «ефект доміно» у загальному обсязі виробництва пшениці, утримуючи вищі ціни на зерно протягом року, розблокування українських морських портів є вирішальним кроком для стабілізації цін на світовому продовольчому ринку хоча б на існуючому рівні».

Довідка: INFORMALL BG, розташована в Одесі, Україна, є незалежною консалтинговою та приватною інвестиційною фірмою, заснованою у 2005 році.